Що таке андеграундний стиль і чому це не просто про одяг?
Андеграундний стиль — це не про те, що на тобі, а про те, хто ти. Насамперед - це філософія. Територія свободи. Тут не потрібно вписуватись. В ньому дозволено бути «не як усі» — і це ок. Більше того — це суть. Цей стиль реакція на те, що нав’язують згори: шаблонність, стандарти, правила. Андеграунд не женеться за лайками — він говорить мовою протесту, мовою справжності. Він для людей, які говорять:
я не граю за вашими правилами.я маю свій голос.і я не боюсь бути інакшим.
І саме тому андеграундний стиль — це більше, ніж одяг. Меседж. Твоє «я» візуалізоване. Спосіб бути вільним у світі, де всіх хочуть зробити однаковими.Пам’ятай: це не просто лук це маніфест.
Андеграунд — це коли ти не споживаєш культуру, а створюєш її. Коли твій вибір — це не тренд, а позиція. Це голос тих, хто не потребує схвалення, бо має внутрішній компас. Це коли ти одягаєш речі не щоб вписатися в алгоритм, а щоб вийти з нього. Тут кожен шов — з ідеєю, кожен патч — з історією. І кожна річ — з характером.
Це стиль, що виріс на вулицях, у підвалах, на незалежних майданчиках — там, де народжується чесна творчість, а не глянцева ілюзія. Це про тих, хто не боїться бути незручним, гострим, прямим. Бо саме такими змінюють світ. І Ugly Animal — це платформа для тих, хто не просто одягається — хто транслює себе.
Мистецтво без кордонів
Яке чилієць і українка створили
Мистецтво часто працює, як сила об’єднання, простір для розмов. Переживаючи турбулентні часи та війну, ми повертаємося до звичних нам форм – кіно, картини, тексти, рефлексуючи, як вони впливають на наше життя. Саме мистецтво це місце для розмов, можливість ділитись досвідом спонукає людей різних культур досліджувати світ.
Об’єднавшись спершу на Коста-Риці чилієць Макс Сір та українка Євгенія Колесникова вирішили створити Max Sir International Film Festival, присвячений екології, як раз в той час Україну сколихнула трагедія – підірвано Каховську ГЕС. Макс Сір( Max Sir) – режисер, художник, автор робіт, які представлені на міжнародних виставках, фестивалях: Salon International d’art contemporain, Carrusel du Louvre, Париж, Parallax Art fair, Лондон, Comic Con, Київ. Протягом 2019-2020 років митець створював картини, що отримали назву «UA Cult»,присвячені «Лісовій пісні».
Повертаючись до фестивалю, у фокусі – документальні стрічки, інтимні історії, автофікшн. Серед учасників — молоді режисери, які через обʼєктив занотовують щоденні виклики. Це кіно камерне, воно тремтить, нагадуючи про нестабільність. Такий стиль підсилює відчуття правди й близькості, коли глядач стає свідком, а не просто споживачем.
Кіно – завжди дослідження, де лиш спільна робота творить дивовижні проєкти.Репрезентуючи спочатку екологію, потім мистецтво, ми говоримо зображеннями про виклики та цінності. Старе завжди змінює нове, проте, як у цьому новому говорити про біль і цінність мистецтва до людей, які цього не розуміють? Ми запрошуємо вас до рефлексії та заохочуємо ділитись власною історією. Катерина Подзирей - авторка текстуКрістіна Крицька - головна редакторка, голова департаменту медіа Max Sir International Film Festival
CONTACT
Будь на звʼязку з нами!
Дизайнерка сайту - Герич Владислава (Vladyslava Herych)
CONTACT
Сьогодні кіно — більше, ніж просто розвага. Воно перетворюється на майданчик для діалогу, де мистецтво живопису, скульптури та інсталяцій оживає на екрані. Особливо актуально це під час соціальних змін і криз, коли кожен кадр стає голосом, здатнимговорити про складні теми. Max Sir International Film Festival — це простір, де перетинаються різні мистецькі форми. Тут кіно не лише розповідає історії, а й стає інструментом взаємодії між митцями, глядачами та суспільством. У сучасному кіно ми все частіше бачимо вплив образотворчого мистецтва: від використання експериментальних візуальних технік до інтеграції скульптурних образів у кадр. Режисери та сценаристи шукають нові форми, щоб передати емоції, конфлікти, глибокі теми через поєднання відео, інсталяцій, перформансів.Фестиваль Max Sir активнопідтримує таких творців — багато фільмів програми побудовані на інтимній камері, неквапливому монтажі, живописних планах, що нагадують полотна. Увага до візуальної форми дає змогу глядачу заглибитися у світ героя, пережити його досвід.
То, що це говорить про суспільство? : Ця тенденція свідчить про потребу у глибокому розумінні світу, що швидко змінюється. Кіно, що перегукується з іншими мистецтвами, допомагає висловити складні емоції, травми, надії, які важко описати словами. Воно стаєзасобом репрезентації нових ідентичностей та переживань. У програмі Max Sir можна знайти фільми, де головними героями є неідеальні, часто розірвані персонажі, а сюжет ведеться через символи, кольори, світло і звук. Такі стрічки нагадують інсталяції, щоживуть і дихають на межі кіно та образотворчого мистецтва.Запрошуємо вас приєднатися до перегляду цих особливих фільмів, які відкривають нові горизонти мистецтва. Поділіться своїми враженнями та думками — адже кіно живе в діалозі з глядачем. І, можливо, саме ви станете творцем наступної історії на Max SirInternational Film Festival.
Авторка та редакторка статті: Мілєна Поліщук
Авторка: Подзирей Катерина АнатоліївнаАвтофікшн – мистецький жанр, перетин біографії, документалістики, спогадів і фантастики. У світі, де реальність та вигадка співіснували завжди, автофікшн – потужний інструмент для вираження особистих історій, де не завжди ідеальна правдивість є основою.Сьогодні, коли суспільство стикається з численними викликами, цей жанр пропонує нові способи розуміння себе та світу навколо, пояснюючи, що заглиблюючись у внутрішнє, ми шукаємо спокій. Шукаємо добрі історії з ноткою неможливого.
Автофікшн популярний у Європі, через відвертість, автентичність та дослідження життя. Серед відомих авторок – Анні Ерно, у своїх автобіографічних історіях вона ділиться підлітковими роками, втратами, особистою пам’яттю. В Україні 20 століття доавтофікшену звертався Юрій Яновський з його твором «Майстер корабля» – повість про роботу на Одеській кіностудії, любов до життя. Історія про власні почуття, зміни героїв.
Автофікшн у мистецтві та кіно набуває популярності, оскільки дозволяє авторам досліджувати свої переживання через призму вигадки. Це може бути виражено через візуальні образи, перформанси або звукові інсталяції. Наприклад, роботи Макса Сіра,які поєднують живопис та фантазійні елементи, створюючи поле для роздумів, ілюструють, як особисті історії можуть бути представлені у різних формах, навіть приголомшливих.
Суспільство, що в сучасних реаліях в першу чергу відчуває засмучення і нерозуміння, як далі жити, вчиться рефлексувати через форми, через перформанс, замислюється над власними переживаннями та шукає зв’язок з іншими. Автофікшн – місце для свідомого оголення, розмов про біль, війну і справжність, відновлення та кризи. В Україні автофікшн проявляється через кураторські ініціативи, такі як «Галерея дій – щорічна подія для школярів, де вони створювали «картини пам’яті», представлені взалах «СпівДія», «Друзі», «Розвиток», нагадуючи про фундаментальні цінності, надаючи платформу для нових голосів.
Запрошуємо вас спостерігати за цими тенденціями, роздумувати про їхній вплив на наше суспільство та долучатися до діалогу про ідентичність, пам’ять і мистецтво. Давайте разом досліджувати, як автофікшн змінює нас вже зараз!
5 червня о 10:00 актор, митець і кінорежисер Макс Сір провів відкриту лекцію для студентів Закарпатської академії мистецтв. Захід був присвячений темі: «Мистецтво та як розпочати заробіток на ньому». Основою розмови стала книга Макса Сіра «Як жити мистецтвом і не померти в цьому процесі», яку студенти можуть безкоштовно завантажити на офіційному сайті бренду одягу Ugly Animal.
Перед початком виступу директорка Кінофестивалю імені Макса Сіра Євгенія Колесникова представила лектора, розповіла про його творчий шлях та поділилася власною історією знайомства з ним. Лекція розпочалася з обговорення розбіжностей між очікуваннями та реальністю у творчому житті. Макс підкреслив, що на відміну від кіно, в реальному світі митець часто стикається з труднощами, про які не говорять відкрито. Серед ключових порад, які прозвучали під час лекції, була думка про натхнення: замість того, щоб чекати на нього, краще створити чіткий графік роботи.
Лекція проходила у формі живого діалогу — студенти активно ставили питання, ділилися власними думками та досвідом. Також митець розповів, що коли його запитали «Як за твором визначити, чи його створив професіонал, чи аматор?» він відповів так: «Аматор каже, що йому потрібен саме цей олівець, саме ці найкращі матеріали, коли профі просто побачивши на вулиці вуглинку підбере її та намалює нею» . «Мистецтво це життя, ви робите це постійно » — додав художник.
Говорячи про заробіток, Макс пояснив, що ціна мистецтва — не в матеріалах і часі, а у тому, скільки за нього готові заплатити. Студенти та викладачі також поділилися своїм першим досвідом заробітку через створення картин, стікерів, дизайнів. Обговорили і складність поєднання мистецтва з необхідністю працювати на «звичайній» роботі, аби мати кошти на матеріали. Це часто стає справжнім випробуванням, особливо коли робота не надихає. Лектор наголосив на тому, що важливо знайти свою аудиторію — саме тих, кому близька твоя естетика. Намагання сподобатися всім — шлях у нікуди. Потрібно розуміти, хто ти, у чому твій стиль, і з ким ти хочеш комунікувати.
Не оминули й теми критики. Макс підкреслив: у творчому середовищі потрібно підтримувати одне одного, бо шлях митця — не з легких. Якщо вже критикуєш, то конструктивно й з повагою. Завжди є щось, що можна похвалити. Однією з головних порад було: ключ до стійкості в мистецтві — це проактивність. Митці, які живуть мистецтвом, завжди діють, шукають, творять і рухаються вперед. Я особисто була на цій лекції і хочу казати, що винесла з неї багато цікавого та корисного. Я сама займаюсь мистецтвом живопису і коли думала почати продавати, не знала, яку ціну просити та кому би це сподобалось, але тепер знаю.
Також я дізналась враження інших студентів. «Мені загалом сподобалася зустріч. Я не мала якісь конкретні очікування, але була справді задоволена відповідями на питання та особистими історіями успіху» — Владислава Герич. «Лекція мені сподобалася. Так як я навчаюся в Закарпатській академії мистецтв, я часто відвідую подібні заходи, і всі вони цікаві. Проте саме сьогодні я почула нове для себе. Ще я ніколе не була на лекції настільки відомої особистості, яка зробила багато персональних виставок закордоном. Почути шлях митця і поради від нього є дуже цінно. Також він відповів на запитання поставлене мною.» — Софія Попович. Наприкінці зустрічі студенти та викладачі поставили ще кілька запитань і зробили спільне фото на згадку. Крістіна Крицька - авторка та редакторка статтіГерич Владислава - графічна дизайнерка, редакторка візуалу тексту та дизайнерка сайту
Кіно як інструмент взаємодії. Від образотворчого мистецтва до екрану
Автофікшн у сучасному кіно та мистецтві: Поєднання двохідентичностей
Про це не говорять, але це важливо: про що розповідав Макс Сір на лекції
CONTACT
Будь на звʼязку з нами!
Дизайнерка сайту - Герич Владислава (Vladyslava Herych)